Головна Дізнайся, як допомогти правильно

Дізнайся, як допомогти правильно

– Мене хвилює проблема дітей сиріт, але я не знаю чим можу допомогти.
– Більш ніж 90 000 дітей в інтернатних закладах України – це жахливо, але, я вважаю, що допомагати повинні бізнесмени і т.д і т.п.
– Якщо я не можу забрати дитину додому, тоді краще допомагати фінансово: надсилати подарунки, привозити цукерки, купляти іграшки.

Подібні запитання і коментарі щодо допомоги дітям лунають часто. Сьогодні вже майже всім стає зрозуміло, що допомагати дітям у складних життєвих обставинах вкрай необхідно. Але не всі розуміють, що допомогти може кожен і не обов’язково для цього мати великі статки.

Актуальним постає інше питання – як допомагати правильно? Допомагати, щоб не нашкодити!

Розуміння «правильної допомоги» приходить з досвідом. Ми раді поділитися накопиченими знаннями з вами. Адже, ми впевнені, наша спільна мета – це дійна допомога дітям.

Отже, почнемо з шкідливої допомоги:

Стереотипний образ дитини з сиротинця – сумне дитя з великими наповненими сльозами очима, яку всі покинули. І звісно, кожного охоплює бажання її пожаліти, розвеселити, привезти купу солодощів, подарунків тощо. І бажаючі допомогти приїжджають в інтернатні заклади, щоб влаштувати там свято. Діти радіють, танцюють, співають, розподіляють привезені цукерки та іграшки. Всім нібито весело. А що далі? Діти знову чекають на приїзд «веселих спонсорів» та, погодьтесь, звикають до таких постійних свят.

Є така неофіційна статистика – дитина у дитячому будинку отримує 100 свят у рік, а дитина зі звичайної сім’ї – 10-15 свят.

Далі про корисне:

Потреба мати сім’ю, батька і матір – одна з найсильніших потреб дитини. Тому, найкраща допомога дітям – не допустити їх потрапляння в інтернатний заклад, підтримати сім’ю в скрутну хвилину. Якщо ж немає змоги повернути дитину в біологічну родину, то усиновлення, створення дитячого будинку сімейного типу, прийомної сім’ї, опіка чи піклування – всі ці форми виховання здатні повернути дитинство.

Щоб краще зрозуміти чим же ми можемо допомогти дитині, яка все ж таки потрапила в інтернатний заклад, потрібно поглянути на випускників та їхні долі. Однією із головних проблем випускників дитячих будинків є непристосованість до самостійного життя. Страшна статистика – 40% вихованців дитячих будинків ведуть асоціальний спосіб життя, 40% самі стають на стезю злочинності, 10% закінчують життя самогубством і лише 10% стають повноправними членами суспільства. А чому так?

Проведені дослідження показують наступні соціально-психологічні особливості випускників дитячих будинків:

Невміння заповнити свій вільний час дозвіллям;
Невміння раціонально витрачати гроші;
Погано сформований самоконтроль і самодисципліна;
Проблеми у встановленні відносин з дітьми із сім’ї;
Відсутність довготривалої перспективи;
Відсутність сформованих соціально-побутових навиків;
Обмежений кругозір.

А це перш за все наслідок відсутності дорослого друга, який би поділився своїм досвідом, направив та допоміг соціалізуватися, підтягнув у навчанні тощо.

Отже, допомагати можна декількома способами:

Персональна участь у житті дитини (усиновлення, створення дитячого будинку сімейного типу, персональна опіка);

Наставництво;
Робота в волонтерській групі;
Матеріальна підтримка проєктів націлених на допомогу дітям.