Утворений у 1998 році і розрахований на 31 дитину від 3 до 18 років. Із часу заснування тут знаходили притулок більше 70 дітей, а всиновлено було лише двох. Нині мешкають 28 вихованців.
Спільне фото учасників автопробігу, працівників “Оберігу” та дітей на пам’ять
Потрапляють діти до будинку з неблагополучних сімей, у яких батьки пиячать і не опікуються дітьми. Минулого року мав місце випадок відмови: мати відмовилася від сина Максимки.
Інший випадок: по смерті дружини батько не знав як виховувати доньку і привів до “Оберегу”. Він дуже хвилювався, мовляв, відриває від себе, а тепер приїжджає відвідувати. Є у закладі і круглі сироти.
учасник автопробігу Михайло Щербина спілкується з вихованцями “Оберігу”
Лідія Ільченко, музичний вихователь, розповідає, що не зважаючи на 20-річний досвід роботи в дитсадку, хвилювалася як працюватиме з таким дітьми: “Дітки різного віку, з різними характерами, кожен хоче відвоювати своє місце. Але вони згуртувались навколо мене, відразу включилися в роботу, і це мене надихнуло”.
Дітей тут налаштовують, що всі — одна сім’я. Тому старші доглядають за меншими, як за братиками і сестричками: забирають зі школи, вкладають спати. Буває, молодші швидше послухаються старших, ніж вихователів.
Створити домашню атмосферу допомагає новий підхід керівництва до питання виховання: дітям дають більше свободи. “Раніше ми нікуди дітей не відпускали, а тепер поставили собі за мету максимально наблизити умови проживання до домашніх, — розповідає заступник директора Ірина Ігнатенко. — Діти спілкуються з однолітками, ходять у гості до друзів, і так само домашні діти приходять у будинок. Самостійно йдуть до школи і зі школи разом домашні і наші діти… йдуть додому”. Експеримент дав гарні результати: діти не тікають із будинку, адже їм довіряють і завжди чекають.

Вихователь Тетяна Хоменко розповіла як із закладу в Таращі до них перевели хлопчика-утікача. Його забрали і помістили сюди, а він попередив: тільки зійде сніг, я втечу знову. Але не втік. “Просто раніше діти жили у нас як під ковпаком, і тому часто тікали, — повідомила пані Тетяна. — А коли ми дали їм волю, ситуація змінилася… Ми також пояснюємо дітям: те, що вони опинилися тут — життєве випробування, і вони його пройшли, але власним дітям мусять віддати все, що не отримали”.
Дітей долучають до праці: вони замітають, миють посуд, допомагають по городу. А на дозвіллі — рибалять, дивляться телевізор (тут кабельне телебачення), возять їх і на екскурсії, в зоопарк, цирк.
|
|
|
|
У будинку затишно і тепло, але тут немає спортивної кімнати і проблема з меблями, потреба у шкільній формі для дітей… Вихованці “Оберегу” підготували для нас концерт. І коли вони співали, танцювали і читали вірші подумалося: де ті батьки, це ж вони мають сидіти на нашому місці… Раз з’явившись, ця думка не раз виринала, коли ми були в інших закладах… “І нехай підростають поламані крила”, — співали вихованці, а мені хотілося спитати всіх і кожного, яких зусиль, власне, ми доклали, аби ці крила ніхто не зламав? |
команда www.detdom.info у гостях у мерії м. Богуслав
Детальна інформація про дитячий будинок “Оберіг”, м.Богуслав, Київська область
Акт прийому передачі цінних подарунків в рамках автопробігу дитячими будтнками України
Bogyslav_order.jpg
При написанні історії буди використані публікації учасниці автопрорбігу Ольги Скрипіної , газета “Слово Просвіти”, №41, 42, 2006 рік.