Автопробіг дитячими будинками України: Будинок дитини, м.Прилуки, 29 березня

29 березня. Прилуки. Вихованці обласного будинку дитини «Надія» підготували виставу: кошенята шукають маму. Їхні гості – команда detdom.info. Весняне дійство має гарний кінець, у реальності  щастить не всім.

Заклад спеціалізований: тут перебувають діти до 4 років із органічним ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки. Будинок розраховано на 200 дітей, нині їх більше 100: двоє – сироти, у решти – батьки позбавлені прав. 22 вихованці – діти з особливими потребами.

У закладі сформовано 10 різновікових груп, приміщення яких складається з передпокою, ігрової кімнати, де також діти їдять, спальні та ванної. У групах створені предметно-ігрові середовища: є куточки народознавства, книги, центри: «Флорик», усамітнення, мистецької діяльності, для ігор із піском і водою, сюжетно-рольових ігор.

Кожна група має ізольований майданчик. Є бесідки, пісочниці, гірки, будиночки, атрибути для фізкультурних вправ, басейни для літнього загартування.

Діє ізолятор і карантин, у якому щойно направлені до будинку діти протягом 21 дня проходять медичне обстеження та отримують допомогу психолога.

Головний лікар Надія Ющенко у закладі майже від його заснування: із 1982 року (будинок дитини функціонує з 1979). За фахом педіатр, дитячий невролог. На посаді головного лікаря працює з 1999 року:

– Коли ти поряд із дитиною, ти живеш її проблемами, знаєш її характер, відчуваєш, коли гарний настрій, коли поганий. А настрій цей часто залежить від умов виховання, тому для дітей тут створені умови, наближені до сімейних, домашніх.

Будинок поринає у зелених насадженнях: раніше на цьому місці буяв фруктовий садок. Тепер до плодових дерев додали туї та ялинки. Надія Ющенко переконана: затишок сприяє реабілітації – медичній (ортопедична корекція, апаратна фізіотерапія, ЛФК, масаж, сенсорно-моторна корекція з використанням полісенсорної стимуляції, вправи на батуті, гідромасаж, медикаментозне лікування) і психолого-педагогічній (педагогічна, логопедична та психологічна корекція).

Ірина Самійленко, медична сестра з лікувальної фізкультури:

– У нас проходять групові й індивідуальні заняття. Індивідуальні проводимо з маленькими дітьми: робимо їм масаж, займаємося на тренажерах, формуємо правильну поставу та ходу. Заняття з дітьми-інвалідами потребують особливого підходу.

Ірина Масьома, логопед:

– Ми розвиваємо у дітей пасивну мову: закладаємо розуміння слів (оце лялька, м’ячик, стіл) та активну мову: спонукаємо до вимовляння звуків і слів. Далі працюємо над фразовою мовою. Трапляється, діти в 3 роки мають затримку мовленнєвого розвитку.

Людмила Косаренко, вихователь:

– Я працюю з дітьми віком до року. У кожної дитини вже починає формуватися свій характер. Ми їх добре знаємо і намагаємося знайти підхід до всіх.

У закладі в першу чергу акцентують увагу на особистісному зростанні дитини, розвитку її творчих здібностей. Вихованці залюбки здійснюють екскурсії на природу, вчаться ліпити й малювати, виконувати фізичні вправи, починаючи з 3 років святкують дні народження у місцевій кав’ярні «Ласуня».

Але яку б атмосферу не створювали працівники, каже Надія Ющенко, вони ніколи не замінять сім’ю, тож радіють, коли дитина знаходить родину: чи то українську, чи то іноземну.

У будинку дитини постійно шукають можливості покращити умови перебування своїх вихованців: залучають добродійників. Заклад також взяв участь у конкурсі Міжнародного благодійного фонду «Україна-3000» «Радість дитинства – вільні рухи» і отримав гранд на придбання ванни для кімнати гідротерапії, розповідає старший вихователь Олена Чуйко. Та «Надія» все ще потребує капітального ремонту приміщень груп, веранд, фізіотерапевтичного та маніпуляційного кабінетів, обладнання для ігрових майданчиків.

Потребу в ремонті, а також у поновленні ігрового майданчика на вулиці та в іграшках має і прилуцький обласний дошкільний навчальний заклад дитячий будинок інтернатного типу, що його утворили до другої світової війни. Колись тут виховувались близько 150 дітей, нині перебувають до 80 дітей від 3 до 7 років, діє сім вікових груп: дві старші, дві середні, дві підготовчі і одна для дітей із особливими потребами.

Вихователь Галина Ляховець працює у середній групі для дітей 4-5 років, де перебувають і віл-інфіковані діти.

– Мешканці Прилук допомагають дитячому будинку?

– Одного разу ми прогулювалися, і якась жінка питає: «Ви з дитячого будинку? Зачекайте, я вам дещо подарую». Винесла дітям цукерок, упаковку олівців і деякі речі. Або йдемо на екскурсію до магазину…

– На екскурсію?

– Так. Домашня дитина знає, що таке магазин. А ці звідки знатимуть? Ми граємося: спочатку я продавець, потім хтось із дітей. Відтак ходимо дивитися, як воно відбувається насправді. Одного разу, коли ми були в магазині, і я купила дітям трохи печива, до нас підійшов чоловік і пригостив: купив дітям кілограм цукерок.

У дитячому будинку вихованців навчають малюванню, ліпленню, знайомлять із довкіллям, готують до школи. Із дітьми працює музичний керівник, психолог, логопед. Тут проводять тематичні тижні: театру, здоров’я. Діти також відвідують міський центр творчості.

Семирічна Аня розповідає про дозвілля:

– Ми малюємо, ліпимо.

– Що ліпите?

– Лисичок. Звірят.

– А малюєте що?

– Листочками малюємо.

Вихователі пояснюють: дітей навчають нетрадиційним технікам малювання.

Максимка нещодавно відсвяткував день народження: йому виповнилося сім років.

– Максимка, тебе привітали?

– Так. Мама Галя (помічник вихователя -О.С.) й усі мами (так діти у закладі називають працівників -О.С.). Канфети їв.

– А що подарували?

– Іграшки і телефон (іграшковий -О.С.).  

Старший вихователь Валентина Фатунцова додає, працівники намагаються наблизити умови до родинних:

– Дитсадок закрили, і всі розійшлися по домівках. А у дитячому будинку діти живуть, і ми біля них.

***

Ідея поїздки до м. Прилук належить Жані Криворучко з м. Чернігова:

– У мене троє маленьких синів, зібралося чимало речей. Я вирішила відвезти ці речі до дитячого будинку. Повісила оголошення у садочку, куди ходять сини, відгукнулися інші батьки: хто речами, хто грошима. Звернулася на сайт detdom.info, відгукнулися його відвідувачі. Запросила акторку з нашого театру юного глядача – «дракончика Кузю».

– Чому виникло бажання поїхати саме у будинок дитини?

– Я з сином лежала в лікарні. Разом із нами – хлопчик із дитячого будинку. Йому робили кілька операцій. Потім я читала статті про покинутих дітей. Все це торкалося серця. А сьогодні у Прилуцькому будинку дитини «Надія» я побачила того хлопчика. Він виступав. Не витримала, розплакалася… Я хочу сказати, що іграшки, речі – це все не те. Дітям у дитячих будинках потрібні наші усмішки, увага, спілкування…

Ольга Скрипкіна
спеціально для detdom.info