Вислів “Діти бувають різні. Богу угодні всі” належать директорові цього закладу Михайлу Півтораку. Він працює в інтернаті нещодавно, але все встиг зробити багато для того, щоб перебування вихованок у закладі було максимально комфортним.
|
У самому будинку-інтернаті виховується діти-інваліди ІІ групи (дівчата) віком від 4 до 25 років із вадами розумового розвитку. І хоча у таких дітей є батьки, вони не мають можливості виховувати дітей вдома. Школа допомагає дітям адаптуватися в суспільстві, навчає спілкуванню. Із дітьми працюють фахівці – психологи, викладачі відають душу, серце цим дітям. І тому, коли батьки забирають їх додому або приходять на концерти, не можуть повірити, що це дійсно їх діти. |
Адже для такої дитини вивчити віршик із чотирьох рядків так само важко, як для звичайної – завчити до кісточки «Війну і Мир» Л.М. Толстого.
Учасники автопробігу мали нагоду подивитися концерт вихованців і ще раз пересвідчитися – ці дітки не тільки щирі і відкриті для кожного, але й старанні і працьовиті. А як вони співають і танцюють… Я ледь стримувала сльози, слухаючи їхню пісню про дитинство.”Їх не можна засмучувати”, – думала я.
|
В актовому залі вони виставили свої роботи. Це – вражаючі вишивки хрестиком, гладдю. Часом вони влаштовують аукціони, а потім на виручені гроші купують бісер, нитки — все, що потрібно для нових витворів… Останній аукціон, який був влаштований в Англії, допоміг виручити кошти, які були витрачені на улаштування прилеглої території закладу. Тепер дівчата можуть проводити вільний час в бесідках. У них дуже затишно і приємно. |
Будівлі, в яких розташована школа-інтернат, були побудовані на початку століття, тому утримувати їх в належному стані дуже важко. Але зараз, за нового директора, школа-інтернат переживає епоху ремонтів – заміна санвузлів, облаштування кімнат відпочинку, кабінету психолога. Крім цього, заклад потребує заміни опалювальної мережі, вікон та дверей, нових меблів, засобів особистої гігієни, постільної білизни, канцтоварів, ниток для вишивання. Але у всьому працюючому колективу школи допомагають його вихованки – і листя прибрати, і білизну попрасувати, і за малечею приглянути – все вони. Такі щирі і відкриті…
Лідія Морозова
При написанні історії буди використані публікації учасниці автопрорбігу Ольги Скрипіної , газета “Слово Просвіти”, №44, 2006 рік.