Подолання проблеми інтернатного догляду

80 тисяч дітей в Україні зростають в інтернатах, що не здатні забезпечити розвиток особистості дитини. Для більшості цих дітей розлучення із сім’єю можна було уникнути. Решта дітей могли бути влаштовані до сімейних форм виховання – опіка (піклування), прийомна сім’я або дитячий будинок сімейного типу.

Під інституційним доглядом мається на увазі стаціонарний догляд дітей, що відбувається в закладах (часто великих), під час якого:

• діти ізольовані від зовнішнього світу та/або змушені проживати разом;
• діти не мають достатнього контролю над власним життям та щодо рішень, які на них впливають;
• вимоги та інтереси установи переважають над індивідуальними потребами дітей.

Як показують дослідження, зростання дітей в інституціях є шкідливим для дітей будь-якого віку, і має довгострокові наслідки для їх здоров’я та психологічного розвитку Діти потребують набагато більше аніж задовільні умови проживання. Навіть найкраще обладнані інституції не дають можливості надати дитині достатню індивідуальну увагу, мотивувати до вибору професії чи навчального закладу, а також, в разі необхідності, здійснювати індивідуальну терапію та реабілітацію дитини, враховуючи її психологічні та фізичні особливості.

Перебування в інституціях дітей віком від 0 до 3 років є особливо травматичним. Раннє дитинство є найбільш важливим етапом розвитку дитини, що впливає на подальше життя та формування здоров’ї особистості, а відсутність емоційної стабільності, уваги та розвитку особистісної ідентичності стають ключовими факторами безповоротних змін у житті дитини. Також, перебуваючи у закладах, діти стають обмеженими в ресурсах для успішної інтеграції у суспільство. Часто вихованці інституцій не отримують навіть базової середньої освіти, стають безпритульними, безробітними, порушниками законів, та нездатними створити власну сім’ю.

Існує стереотип, що в інтернатах перебувають здебільшого сироти. Проте, як свідчить практика, в більшості випадків ці діти мають одного або навіть двох батьків!  Наявність у країні системи інтернатів створює для багатьох родин, що опинилися в складних життєвих обставинах, спокусу позбутися “проблем з дитиною”, віддавши її на виховання в державний заклад. Діюча система негативно впливає на сім’ю, яка є основою здорового суспільства. Однак влада і саме суспільство не повною мірою усвідомлюють страшні наслідки інтернатного виховання та можливі шляхи вирішення цієї проблеми.

Зростаючи в державних інституціях, діти не набувають достатніх навичок для успішної соціальної інтеграції. Більшість з них не отримують навіть базової середньої освіти, стають бездомними, безробітними, правопорушниками, не маючи змоги створити власну сім’ю…

Але вихід є! Ключом подолання проблематики інституційного догляду є деінституціалізація

Джерело: http://www.hopeandhomes.org.ua