Що гальмує інклюзію в Україні?

На сьогодні в Україні близько 160 тисяч дітей з інвалідністю. Більшість дітей з особливими потребами знаходяться в закладах, де назавжди отримують статус «інтернатівців».

Випускники інтернатів виростають непристосованими до самостійного життя. Лише 10% із них можуть соціалізуватися та адаптуватися до самостійного життя. Близько 40% схильні до правопорушень, вживають алкоголь, 40% дівчаток стають повіями ( за даними Інституту суспільно-економічних досліджень).

Змінити цю сумну статистику можна. Один із необхідних кроків – запровадження інклюзивної освіти. Діти з особливими потребами повинні навчатись поруч із здоровими дітьми. На сьогодні більшість вихованців інтернатів можуть здобувати освіту в загальноосвітніх школах.

Якщо на рівні територіальних громад, створювати центри соціальної підтримки, де спеціалісти допомагали б сім’ям у вихованні дитини з особливими потребами, то поступово необхідність в спеціальних закладах для таких дітей взагалі зникне. Це сьогодні обговорювали на Всеукраїнській конференції «Що гальмує інклюзію в Україні?», яку організувала Громадська організація інвалідів «Родина». Участь в конференції також прийняли Лілія Гриневич, голова парламентського комітету з питань освіти та науки , представники Міністерства освіти та науки, Міністерства соціальної політики, освітніх та медичних закладів, громадських організацій та народні депутати.

Є ряд проблем, чому рівень інклюзивної освіти в Україні зараз на рівні лише 3% від загальної кількості дітей в усіх навчальних закладах. Основний момент – це неприйняття суспільством, та навіть самими педагогами, дітей із особливими потребами та дітей з інвалідністю. Потрібно проводити просвітницьку роботу з вчителями та батьками. Друга проблема – відсутність скоординованих дій та чіткого плану розвитку інклюзивної освіти. Звичайно, окрім цих проблем, є ще багато аспектів, проте, я щиро вірю, що усвідомивши важливість інклюзивної освіти, об’єднавши зусилля громадськості та держави, ми зможемо створити ефективну систему для того, щоб особливі діти могли безперешкодно реалізовувати своє право на освіту у звичайних загальноосвітніх школах.