Основне завдання шефа показати дитині, що він не самотній, що він є частиною суспільства!

Своїми спогадами про початок шефства ділиться волонтер detdom.info Юля Сербулова. Можливо, ця історія надихне когось із вас, дорогі друзі та ряди шефства поповняться. Адже так важливо мати поруч вірного та надійного друга. 

“Мама….Вперше я стала мамою 14 років тому назад і в мене з’явився син – моя підтримка, моя турбота, мій захисник, а 6 років тому я стала мамою для своєї донечки – моєї ласки, моїх теплих обійм. З того часу світ для мене змінився, його змінили діти…

4 роки тому я зрозуміла, що я можу віддати своє тепло не тільки своїм дітям, але й іншим, тим хто цього позбавлений. Я можу надіслати листа, можу зібрати невелику посилочку на день народження, привітати зі святом.

Я написала листа хлопчику, який навчався в Андріївській школі-інтернаті і з того моменту в мене теж змінився світ.

4 роки я займаюся шефською допомогою в двох школах-інтернатах Полтавської області.

Двома слова не описати як ми прожили цей дивовижний час. Ми варили з ними мило, робили прикраси, розписували писанки, подорожували на байдарках, ходили вуличками Львова, Одеси, Полтави, Києва, Харкова, переодягалися в Діда Мороза, в Карпатах святкували дні народження, ліпили сніжки, а ще ми розчаровувалися, опускали руки, коли вони тікали з уроків, коли нас підводили, і начеб-то навіщо битися об кригу коли багато розчарувань, але все одно через певний час ми усвідомлювали що треба продовжувати вкладати в цих дітей.

Вчора до мене приїхав Сашка з Кременчука. Ми довго з ним сиділи, розмовляли, ділилися, і несподівано для себе вчора в його телефоні на своєму номері я читаю “мама Юля”, мені стало ніяково, мурашки пробігли по рукам.
Блін….хтось скаже а ви як думали! Але мені дійсно стало приємно і водночас дуже відповідально. Він дуже закрита дитина, та що там говорити підліток, але за 3 роки які ми з ним знайомі, намагалися не втратити контакт, завжди був зв’язок.

Ми хочемо продовжувати наш проект “Шефства” в двох школах Полтавської області.
Слово “шеф” мені ніколи не подобалося, але на жаль поки що іншого не вигадали. Кожен по різному трактує цю допомогу.

Основне завдання шефа показати дитині, що він не самотній, що він є частиною суспільства, це допомагає йому знайти упевненість в собі. Коли дитина отримує листа, його очі загоряються, це мені написали, саме мені! Я йому потрібен! 

Важко дати кількісну оцінку діяльності шефів як інструменту допомоги дітям-сиротам, адже шефи не привозять подарунки вантажівками і не отримують гроші від спонсорів. Але те, що шефство займає свою, далеко не останню нішу в справі допомоги та соціалізації дітей – це факт.

Шефство, це довга і важка робота, для якої необхідно мати трохи вільного часу, фінансів, величезне бажання допомагати дітям і працювати над собою. Тоді у Вас все вийде, а посмішка і довіра дитини буде найкращою нагородою.”