“Банк одягу”, де зберігається вживане вбрання для бідних відкрито в Івано-Франківську. Цю благодійну організацію створено на базі Фонду “Солідарність” два місяці тому, – розповів в інтерв”ю кореспондентові ТРК “Вежа” голова Фонду Андрій Микитин. За цей час зібрано чимало літнього одягу, а також м”які іграшки. Усе це працівники “Солідарності” розподіляють серед тих, кому необхідна така допомога, а саме малозабезпеченим сім”ям, дітям-сиротам, в інтернати обласного центру.
Понад 30 прикарпатців офіційно стали так званими “клієнтами” Банку одягу. Водночас вони є і меценатами, адже принесли у Фонд речі, необхідні малозабезпеченим сім”ям. Вступити до Банку одягу може кожен. Для цього необхідно заповнити анкету. Адже на гуманітарних речах часто спекулюють, бідкається Микитин. Тож аби гарантувати те, що віддані речі потраплять нужденним, в Банку одягу ведеться пильний контроль. Окрім того, згідно із чинним законодавством, існує норма, за якою потребуючий може отримати гуманітарної допомоги не більше, як на 400 гривень. Інакше – це вже порушення. Також банк вимагає, здавати лише випрані речі. Для багатьох ношений одяг – це непотріб, а для нужденних – необхідність, каже Микитин.
“Ми вже звикли, що меценати – це крупні фірми чи політичні партії, які себе рекламують. Але стати меценатом-благодійником може проста людина, яка не шкодує віддати вживаний одяг для того, щоб ним користувалися потребуючі. Це також справа милосердя”, – зазначив Микитин.
За словами голови Фонду, прикарпатці допомагають охоче. Та, як не дивно, найбільше меценатів серед простих людей. Тим часом багатії – дбають за свій бізнес. Мовляв – “голодний ситого не розуміє”, – кажуть благодійники. Найнеобхіднішим наразі є зимовий одяг – теплі куртки, светри, штани та шапки адже незабаром вдарять морози. Наразі це “ходовий товар” для банку, каже Микитин. Окрім того на базі Івано-Франківського Фонду “Солідарність” діє ще один банк – Банк їжі, куди можна передати харчі. На даний момент на обліку Фонду “Солідарність” зареєстровано 400 малозабезпечених іванофранківців.
Джерело – сайт телекомпанії “Вежа”
Автор – Оксана Дудій