Новорічні свята у дитячому будинку «Барвінок» (м. Макарів) та у Мостищенській школі інтернаті.

25 та 26 грудня минулого року, представники двох українських автоклубів відвідали діток у Макарові та Мостищеві. Цим поїздкам передувала велика робота по збиранню коштів, речей та подарунків, купівля іграшок, та всього то, що було замовлено дітьми підчас попереднього візиту. Задача виявилась не з легких, адже у Мостищеві приблизно 80 дітей, а в Макарові майже 30 і кожен хотів отримати щось особливе.

Ми намагались виконати їх побажання, і нам це, як мені здається майже вдалось.

Тепер трохи детальніше по кожному вечору.

До Макарова ми виїхали з Києва о 16 годині, а приїхати туди змогли тільки о пів на дев’яту. Це не тому, що ми повільно їздимо, а тому, що по вулиця Києва в той передноворічний час найшвидше можна було пересуватись тільки пішки. Так от. Приїхали, провели декілька конкурсів з призами, пограли в ігри, подарили всім подарунки.

Одним з подарунків була футболка футбольного клубу «Шахтар» з підписами усіх основних гравців цієї команди, яка була люб’язно надана в.о. генерального директора ТОВ «Релаком Україна» Левтеровою Тетяною, за що їй наша подяка. Хлопці одразу ж повісили її у своїй кімнаті).

Потім ми пішли дивитись салют. Салют під час таких святкувань – це один з найголовніших моментів, тому до вибору феєрверків ми підішли з усією відповідальністю. Три установки – і в небо Макарова вириваються огняні снаряди. Може снаряди це трохи не те слово, ми ж миролюбиві, але саме вони і виривались у висоту. Дітям сподобалось. Вихователям сподобалось. Нам сподобалось. І головне – ніхто не отримав поранень або опіків).

Потім поїли солодощі та соки, яких привезли стільки, що, сподіваємось, їх вистачило до Різдва. Побажав усім щасливого Нового Року ми поїхали до Києва готуватись до наступного святкового дня.

Враховуючи проблеми у трафіку, до Мостищева ми виїхали близько третьої години. Але ні. Дегтярьовська стоїть, Перемоги стоїть. Є інші вулиці, але ми стоїмо посеред Дегтярьовсьої. Потрохи вирвались і вже їдемо по трасі. Розуміємо, що не встигаємо на свято, яке організовували учні інтернату, але ще сподіваємось потрапити до них до моменту укладання спати (відбій там о 20-00).

 Приїхали. Нас зустрічає Лариса Андріївна, зам. Завідуюча інтернату. На все нам дається приблизно дві години. Впорались.) По скороченій програмі ірги та конкурси, і роздача подарунків. Багато діток вже поїхали на НР додому, тому ми передавали подарунки вихователям.

 Дуже швидко розійшлись фотоапарати, які були надані проектом «Лікар.инфо» та передані нам Настею з Лачетті клубу (Спасибі:).

Машинки та іграшки, чомусь, не користувались таким попитом). Солодкий стіл залишаємо на майбутнє і йдемо дивитись феєрверк, палити бенгальські вогники та хлопати хлопавки.

Як виявилось, ніхто не боявся хлопнути або запалити вогник, і… ніхто ще не бачив феєрверку так з близька. Установки підпираються вазоном з замерзлим фікусом та металевою решіткою, запал… і повтор макарівського свята – крики ура! та яскраве небо над нашими головами. Всім сподобалось. Нам подякували за свято і запросили приїжджати ще. Приїдемо, але пізніше :).

 Підсумок:

Ось так, побігавши, позбиравши та по організовувавши, вдалося зробити маленьке свято майже для ста дітей та дюжини дорослих. Не так то і складно. Дуже приємно бачити радість у тих діток, які не мають так багато позитиву у своєму житті.

Від себе дякую моєму друзям Денісу, Кості, Каті, представникам опелістів Віталіку, Танюшці і Жєні, представникам лачетіклубу Наташі, Насті, Кирилу, Генадію, а також усім-усім лачетті, опель, октавія, кольт, та інше – водів, яки приймали активну участь у підготовці цього свята.

Зі святами нас усіх!

Олексій Середа

ILLUMINATY Lacetti клуб