Знову «Кадді» detdom.info мандрує автошляхами України. За вікнами автомобіля пролітають дерева, домівки людей, магазини – все те, що для нас є Батьківщиною.
Цього разу наш шлях пролягає до моря, до дітей Очаківської школи-інтернату, що на Херсонщині. Дорогадуже знайома і рідна завдяки осінньому автопробігу. А думки нагадують – тут ми зупинялись, тут пили каву, коли майже не могли стояти на ногах, та все ж таки їхали в нескінченній темряві ночі, тут чекали екіпаж ДАЇ…
Цього разу зі мною їде волонтер і людина, яка дуже любить дітей та намагається допомогти вирішити проблеми, які супроводжують життя тих, хто з різних причин залишився без батьківської опіки, тому мої роздуми про минуле перериваються розмовами про сьогодення.
Інна, так звуть молодого режисера документаліста, запитує про те, як живуть діти, що вони люблять, як відносяться до тих, хто їх відвідує? Запитань так багато, що навіть не знаєш як відповісти. Та часу у нас багато, попереду 750 км. шляху.
Намагаюсь відповідати на всі запитання, та розумію що як не пояснюй, неможливо передати ту дитячу любов, ті безмежно глибокі та розумні очі, те відчуття доброти, яке тебе переповнює, коли вони поруч. Згодом починаєш згадувати ті умови, у яких знаходяться діти, дивуєшся тому, що вони, начебто, не звертають на все те уваги, і головне, що не скаржаться, коли їм чогось не вистачає.
Школа-інтернат, який ми цього разу відвідали, був включений до переліку закладів, яким оператор мобільного зв’язку в Україні, компанія UMC, надала фінансову допомогу на придбання спортивних тренажерів для повноцінного фізичного розвитку дітей.
Адреса закладу:
Україна, Миколаївська обл.. м.Очаків .вул.Леніна,57.тел, 8(05154) 2-24-65
Нарешті прибули до Очакова. Ми опинились на подвір’ї закладу, де кипіла робота. Діти разом з вихователями фарбували паркани, прибирали подвір’я, виносили сміття та шуміли.
Директор школи, Плюхіна Валентина Василівна, зустріла нас біля входу в корпус. Розповіла про заклад, потреби та про досягнення дітей. Особливо про те, що діти завжди займають призові місця на всіх спортивних змаганнях. До речі, про це свідчать кубки, виставлені у її кабінеті.
Після короткого спілкування з директором, поки діти під керівництвом вчителя з фізичної культури складали тренажери, ми оглянули приміщення, територію, та поспілкувались про проблеми закладу та шляхи їх вирішення.
Валентина Василівна розповіла про те, що їхнє щастя в тому, що вони підпорядковуються обласному управлінню, а у області більше фінансування, ніж у районі, та без підтримки громадськості вирішити проблеми не можливо.
На даний час розпочато ремонт у їдальні, виконують заміну вікон на метало-пластикові, але будівлям більше п’ятидесяти років, тому необхідні великі суми коштів. Є проблема з каналізацією – на території закладу вигрібні ями і потрібно часто відкачувати нечистоти, але поруч проходить міська каналізація, і місто дало згоду на підключення до неї, та, на жаль, для цього немає коштів.
Ще є одна мрія директора – вона дуже хоче знайти кошти на будівництво бані.
Хоч невелику, та свою – душові кімнати непридатні, місцевої бані немає, от і бідкаються діти –то воду гріють, то під кранами вимиваються.
Проблем знову побачили ми багато, та вихід теж відомий – це знову ж таки кошти, а де їх взяти у Очакові? Один завод який тут був, і той продано, тому допомоги міста немає. А допомогти потрібно, адже діти потребують нашої допомоги. Якщо хтось народився у Очакові, та зміг досягти у житті успіхів – згадайте про своє місто та діток, які чекають на Вашу допомогу!